Begonia Бегонія

Опис

Бегонія відноситься до родини Бегонієвих (Begoniaceae). Батьківщиною цієї рослини є тропіки і субтропіки Південної Америки, Африки і Азії.

Рід налічує близько 900 видів. Залежно від виду бегонія є ліанами, чагарниками, напівчагарниками, суккулентними формами.

У кімнатних умовах поширені наступні види: Бегонія ампельна (B. tuberhybrida), Бегонія вічноквітуча (B. semperflorens), Бегонія воротнікова (B. manicata), Бегонія Гріффіта (B. griffithii), Бегонія королівська (B. rex), Бегонія металічна (B. metallica), Бегонія багатолистна (B. foliosa), Бегонія Мезона (B. masoniana) і ін.

Небезпечним шкідником кущових і квітучих форм є тля, яку можна замітити на зворотному боці листка, а також паутин­ний і червоний кліщі. Від них можна легко позбавитись за допомогою хімічних препа­ратів, а також настоєм мильної води, яким потрібно протирати місця подразнення.
Бегонія

Морфологія:
Деякі квітникарі розділяють бегонії на 4 групи: декоративно- листяні, кущові, квітучі і бульбові. До першого розряду відносяться Бегонія королівська, Бегонія тигрова лапка та ін. Їх ха­рактерною особливістю явля­ється наявність повзучого кореневища і красивого круп­ного листя з коричневою або сріблястою смужкою по краю. Дрібні рожеві квітки зібрані в невелике суцвіття.

До другого розряду належать такі види, як Бегонія фуксієвидна, Бего­нія пальчатопелюстковая та ін. Кущові бегонії мають довге прямостояче сте­бело, на якому розвиваються бічні гілочки.

Квітучі бе­гонії приваблюють квітникарів саме своїми прекрасними квітками. Інколи рослина повністю покрита великою кількістю крупних махро­вих квіток червоного, рожевого, жовтого або білого кольору. До цієї категорії відноситься Бе­гонія вічноцвітуча та її гіб­риди — Лорріане і Елатіор. Надзвичайною красою відзначаються квітки Бегонії клубневої, які можуть мати найрізноманітніше забарвлення, бути махровими або півмах­ровими. Декоративну цін­ність рослині додає листя, що відрізняється незвичайною формою. Листкова пластинка може бути як симетричною, так і асиммет­ричною. Колірна гамма дуже різноманітна.

Відмінною рисою Бего­нії ампельної є наявність бульб і довгих гнучких гілочок. Листочки рослини несиметричні, інколи мають опушення, зазвичай забарвлені в темно-зелений колір зі світлими плямами. Квітки дуже великі, махрові. Пелюстки забарвлені в білий, червоний або жовтий колір.

Вічноцвітуча бегонія — невелика кущова рослина. Стебла цього виду бегонії сильногіллясті, ламкі і соковиті. Листя забарвлене в зелений колір з бордовим відтінком, по краю — хвилясті. Квітки забарвлені в білий, червоний, помаранчевий або жовтий колір. Бегонія кімнатна пред­ставляє собою багатолітню трав’янисту рослину. Потовщене стебло, яке стелиться, несе на собі безліч великого зеленого листя. Квітне рослина, як прави­ло, взимку.

Відмінною особливістю Бегонії Гриффіта є красивозабарвлені листя, в колірній гаммі яких одночасно зустрічаються зелені, червоні і жовті кольори. Листкова пластинка злегка опушена фіолетовими волосками. Квітки рослини зазвичай білі або рожеві. Бегонія королівська – кущ з великою кількістю укорочених стебел, які стелються. Листя дуже крупне, забарвлене в срібний колір з бордовими цяточками.

Бегонія металева — рослина, що зустрічається у Бразильських лісах. Червоні стебла несуть на собі велику кількість зеленуватих з сріблястим відтінком лис­тків. Із зворотного боку ли­стья забарвлені в бордовий колір. Квітки в цього виду ро­жеві.

В Бегонії багатолистої дуже тонкі і довгі стебла з великою кількістю темно-зеленого листя. Квітки в цього виду білі. Бегонія Мейсона є багатолітньою травянис­тою рослиною. Поверхня великого листя нерівна, горбиста. Квітки зібрані у суцвіття.

Догляд:
Бегонія — досить світлолюбна рослина. У жаркі літ­ні дні бегонію бажано притіняти, аби уникнути від появи опіків на листочках. Поливають рослину помірно, 2-3 рази в тиждень, стежачи за тим, аби земляний покрив не пересихав і не пере­зволожувався. Аби підвищити вологість повітря, рослину бажано щодня оприс­кувати. Окрім цього, горщик можна помістити в невеликий піддон, заповнений мохом, який необхідно регулярно зволожувати. Полив бажано проводити вранці або увечері і дуже обережно, аби вода не потрапляла на листя. Корисно використовувати теплу дощову або снігову воду. У літній час бегонія доста­тньо добре переносить підвищення температури, її навіть можна декілька місяців вирощувати на балконі, захищаючи лише від сильних перепадів температур. Взимку культуру краще всього містити в про­холодній кімнаті з температу­рою не вище 12°С. Пересадку рослини бажано проводити щорік. Розмножується бегонія черен­ками, насінням і діленням куща. Кращим часом для розмноження є рання весна. При розмноженні першим способом, гострим ножем з бе­гонії обережно зрізають че­ренки, які протягом 2-3 годин підсушують. Потім посадковий матеріал поміщають в теплу воду і ста­влять в трохи затінене міс­це. Після появи перших корінців можна переставити ємність з водою на більш світ­ле підвіконня. Садити чере­нок в горщик слід тоді, коли коренева система достатньо розвинеться. Насінням розмножуються майже всі форми бегоній. Ранньо навесні або в кінці лютого насінний матеріал потрібно зволожувати і на 3-4 дня положити в тепле місце для пророщування. Після цього насіння садять в плоску ємність і накри­вають поліетиленом до появ­и першого сходу. Через 2-4 тижні, після появи 1-2 листочків, рослину потрібно пікірувати, а через 2 місяці — переса­дити в окремий горщик. Продуктивним способом роз­ведення бегоній є розмноження листочками. Для отримання молодих рослин потрібно із зворотного боку лис­точка гострим лезом обережно надрізати жилки на місці їх роздвоєння. Потім листкову пластинку нижньою стороною покласти на вологий субстрат і накрити склом. Декоративно-листяні і бульбові бегонії легко розмножити діленням куща. Робиться ця процедура під час пересадки рослини.

Самими незвичними є Бего­нії бульбові. Характерна їх особливість — наявність бульб, з яких навесні починається зростання стебел. Кущі цих видів дуже компактні, добре зростають навіть в ма­леньких ємкостях.

Бегонії використовують в основному для прекрашення світлих кім­нат, вирощують як ампельні рослини.

Садять рослину в ґрунт, що складається з суміші 2 частин листяної землі, 1 частини пе­регною, 1 частини торфу і піску. На дно горщика слід укласти товстий дренажний шар з дрібних каменів або битої цеглини.

Свою назву бегонія отримала в XVII столітті завдячуючи колекціонерові М. Бекону, який займався вивченням трав’янистих і чагарникових рослин.

Бегония краще рос­те в добре про­вітрюваних приміщеннях, але не­ дивлячись на це, бо­їться протягів, через що скидує­ листя, яке з’являються на рослині лише наступної весни.

У теплі безвітряні літні дні бегонію можна винести на свіже повітря, але розміщувати на балконі так, щоб сонячні промені не нанесли їй шкоди.

При щорічній пересадці кущі бегоній стають пишнішими і сильнішими. Крім того, такі рослини менше піддаються нападу шкідників.